"Від материнської мудрості йде духовна сила. Мати народжує і виховує, батько народжує і виражає, продовжує себе своєму синові чи доньці, зливаючи своє духовне начало з духовним началом матері”

В.О.Сухомлинський

Поради батькам. Як зробити комфортним перебування дитини в школі?

 Пам'ятка для батьків

1. Тільки разом у співпраці зі школою та громадськістю можна добитися бажаних результатів у вихованні й навчанні ваших дітей.

2. Обов’язково постійно цікавтесь розвитком, навчанням і поведінкою ваших дітей. Для цього відвідуйте заняття, батьківські збори, зустрічайтесь із класним керівником і вчителями школи.

3. Щоденно цікавтесь навчанням дитини. Радійте її успіхам, допомагайте узагальнювати, співставляти, аналізувати вивчене, прочитане, побачене. Не дратуйтесь через кожну невдачу, що спіткає дитину, не карайте й не ображайте її гідності, а допоможіть зрозуміти й усвідомити помилки, недоробки, загартуйте її силу волі своєю допомогою й розумінням.

5. Сприяйте тому, щоб дитина сформувала в собі активну життєву позицію: брала участь у всіх класних, шкільних заходах, концертах, щоб не боялася декламувавти, співати, танцювати, виконувала б сумлінно шкільні доручення. Для цього необхідно бути в курсі шкільного життя, цікавитися планами дитини щоденно, допомагати готуватися до уроків, підтримувати в дитині впевненість і сміливість.

  Відкриття батьківства

 Батьківський Web-клуб
 Дозвілля у домашньому колі
 Запропонуйте дітям
 Сімейне читання. Читайте дітям, читайте разом з дітьми
 Обереги вашої дитини 
 Дошкільне виховання 

 У полоні віртуальної гри

  Щоб комп’ютерна гра відповідала вікові дитини, педагоги радять додавати до даних, зазначених на етикетці, від 3 до 6 місяців (і навіть 1—1,5 року, якщо вашій дитині менше 6—7 років або вона збудлива, емоційно неврівноважена, виявляє ознаки ігроманії, залежності від ігор).

Незайвим буде, перш ніж купувати гру, вивчити відгуки в Інтернеті про неї або розпитати знайомих. Оптимальний варіант — комп’ютерні ігри з персонажами, які вже знайомі дитині з казок та фільмів.

  Ніщо не вабить так дітей, як віртуальна реальність! Тому спробуйте укласти з дитиною договір, який можна повісити на помітному місці біля комп’ютера. У договорі (в жартівливій формі) дитина мусить пообіцяти, що користуватиметься комп’ютером тільки після уроків і не більше, наприклад, двох годин на день. Відповідний годинник (згодиться навіть кухонний) фіксуватиме дотримання цієї угоди.

— Ігри, які нині продаються в Україні, практично не мають жодних вікових градацій, — коментує Наталія Дятлова. — Те, що є на ринку, — суцільна піратська продукція, ми тільки намагаємося вийти на рівень, де все було б ліцензійним. На жаль, якісна продукція коштує дорого. Чи стане хтось купувати гру за 100 у.о., якщо таку ж можна купити за 30 грн.? Кожен патріот передусім орієнтується на свій гаманець. Якщо «пірати» використовували гру з суперобкладинкою, на якій вказано вікові рекомендації, то вони її роздрукують, оскільки все це робиться елементарно — на ксероксі. А якщо використовували «голу» гру, то про які вікові градації може йтися? Дуже часто в потоку такої продукції трапляються «негативні» ігри. Батькам слід звернути увагу на ті з них, де багато крові, насильства та вбивств. Не сама ж дитина купує собі віртуальні ігри! Якщо батьки не хочуть, щоб їхні діти деградували, треба купувати ігри на логічне мислення, які сприяють розумовому розвитку, — тепер їх багато... Чергувати комп’ютерні ігри зі спілкуванням з однолітками — це найкращий варіант відпочинку від віртуальних розваг.

На жаль, багато дітей чергують ігри зі спілкуванням у різноманітних чатах, форумах тощо. Статистика стверджує, що багато віртуальних «друзів», котрі видають себе за дітей, — насправді лихі й підступні дорослі. Домаганням педофілів через Інтернет щорічно піддаються близько 30% юних користувачів Мережі. Зловмисники використовують стандартні прийоми, що завжди спрацьовують: видають себе за героїв з мультиків, надсилають посилання на «дитячий ресурс із веселими картинками» або пропонують зустрітися...

  Категорично забороняйте дитині публікувати в Інтернеті й повідомляти будь-кому свою адресу, домашній телефон, номер мобільного, вік, справжнє прізвище, ім’я й посилати незнайомцям свої фотографії. Краще хай вона буде в Мережі Карлсоном, Мумій-Троллем, ким завгодно! Підтримуйте цей образ, поки дитина перебуває в Інтернеті, але не забувайте виходити з нього, вимикаючи комп’ютер...

---

 10 кроків, щоб стати кращими батьками

Крок 1 Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Баьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.

Крок 2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить, відчуває.

Крок 3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам`ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.

Крок 4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають надто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти і дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.

Крок 5. Намагайтеся побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися, коли були дитиною, і яким незрозуміоим здавався Вам світ дорослих, коли з Вами поводилися несправедливо.

Крок 6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре. Заохочуйте її докладати зусиль до цього. Хваліть за хорошу поведінку.

Крок 7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили щось неправильно по відношенню до дитини.

Крок 8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.

Крок 9. У кожній сім`ї є свої правила. Будьте послідовним в їх дотриманні і намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого - відміняється.

Крок 10. Не забувайте про власні потреби. Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і Ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахйте до десяти і заспокойтеся.

---

 Як перебороти синдром понеділка

З перших же днів нового навчального року школа висуває свої вимоги з усією категоричністю, і щаслива та дитина, що може знайти опору в рішенні своїх шкіль-них проблем у власній родині. Насамперед тут потрібно говорити про душевне благополуччя дитини. Зв'язок його зі шкільними успіхами очевидний і взаємний. Навряд чи підуть добре справи в школяра, якщо він засмучений, ображений. Тому перше, що необхідно зробити, — це особливо уважно поставитися до родинного психологічного клімату. Нервозний пресинг паралізує волю дитини, сконцентрує її увагу на реакції дорослих, яка загрожує їй лихом, відверне від ділового змісту шкільних проблем. Отже, перша умова шкільних успіхів — дитина повинна чітко усвідомлювати, що батьки її люблять, вона дорога для них. 

Якими шляхами досягти душевного благополуччя дитини в родині? Не давайте шкільним проблемам руйнувати ваші довірливі відносини. Разом з дитиною обговорюйте труднощі, які виникли в неї. Насамперед визначте для себе умови, за яких можна починати серйозну розмову: 
переконайтеся, що в даний момент є душевний контакт;
не говоріть з дитиною в присутності третіх осіб, навіть якщо це близька людина (наприклад, бабуся);
уникайте ситуацій, коли про провину дитини вам повідомляють при ній і безпосередньо перед початком розмови;
у самій розмові — ніякого протистояння: «Неприємність або лихо в нас спільні, подумаємо разом, як з цього вибратися, що потрібно зробити для того, щоб уникнути надалі їх повторення». 

У результаті спілкування зі своєю дитиною ви обов'язково виявите, що в неї ті ж самі труднощі, що й у вас: «синдром понеділка» гнітить її психіку весь вересень. Щоб допомогти їй налаштуватися на робочий лад, найкраще було б вже в останні тижні серпня звертати її увагу на майбутні шкільні турботи, поступово наближаючи режим дня до того, яким він буде під час навчання. Якщо цього зробити не вдалося, доведеться пристосовуватися вже в процесі навчання, і цей недогляд вам доведеться оплатити своїм власним часом, виконуючи навчальну роботу разом з дитиною до того моменту, поки нормальна шкільна активність не буде відновлена.

Хотілося б застерегти від дуже розповсюдженого бажання йти шляхом найменшого опору: розжувати незрозуміле, зробити головну працю душі за дитину, замість того щоб допомогти їй втягнутися у звичний робочий ритм. Звичайно, зробити самому — це завжди швидше і легше, але навряд чи вас задовольнить безпорадність дитини, яка буде в результаті...

Але ні в якому разі не треба сподіватися, що кардинальні зміни відбудуться дуже швидко. Дитині необхідний час, щоб нові можливості визріли в її душі. От кілька порад батькам: 
дуже важливо знайти привід похвалити дитину за найменший реальний успіх; ні в якому разі не порівнюйте її дуже посередні результати з еталоном (вимогами шкільної програми, зразками дорослих, досягненнями більш успішних однокласників);
порівнювати дитину можна тільки з нею самою і хвалити її за поліпшення її власних результатів; наприклад, якщо у вчорашньому диктанті було три помилки, а сьогодні дві, то це треба відзначити як реальний успіх, який повинен бути високо і без усякої поблажливості та іронії оцінений дорослими. 

Дотримання цих правил оцінювання дитячих успіхів повинно поєднуватися з пошуком сфери найвищої успішності, у якій дитина може реалізувати себе. Будь-яка сфера людського життя (від високої науки і мистецтва до домашніх чеснот) заслуговує поваги, і вам потрібно знайти в собі душевні сили підтримати будь-яку ініціативу дитини. І в той же час їй ні в якому разі не можна ставити в провину невдачі в шкільних справах. Навпаки, треба підкреслити, якщо вона щось навчилася робити добре, то поступово навчиться і всьому іншому.

За рахунок цього в дитини поступово знижується шкільна тривога, а оскільки на уроках вона все-таки працює, то накопичуються і деякі досягнення. Отже, загальний принцип при «хронічній неуспішності»: не можна допустити, щоб дитина була зациклена на своїх невдачах, їй необхідно знайти таку діяльність, не пов'язану з навчанням, у якій вона здатна себе реалізувати. А це згодом позначиться й на шкільних справах. Чим більше батьки фіксують дитину на школі, тим гірше для її шкільних успіхів.

 Що таке повноцінне дитяче харчування
Їжа є джерелом енергії, необхідної для діяльності всіх органів і систем, і «будівельним матеріалом» зростаючого організму.

Основний «будівельний» матеріал для тканин і органів людського тіла (м'язів, крові, мозку) — білки. Діти і підлітки особливо мають потребу в цій речовині. Найбільш повноцінні білки містяться в продуктах, отриманих від тварин, — у яйцях, молоці, сирі, м'ясі, рибі. Білки рослинного походження (з картоплі, капусти, рису, гречаної і вівсяної крупи, макаронів) менш цінні. Тому круп'яні, овочеві і макаронні страви треба поєднувати з м'ясною і молочною їжею.

Діти у віці від 1 до 3 років повинні щодня одержувати в їжі приблизно 4 г білка на кожен кілограм своєї ваги. Надалі ця кількість поступово зменшується і після 12 років складає 2,5—2 г.

Жири разом з вуглеводами є головними джерелами енергії. У раціон дитини повинні входити як тваринні, так і рослинні жири. У тваринних жирах (молочні продукти, яєчний жовток, риб'ячий жир) є вітаміни А, О та інші, без яких не може обходитися дитячий організм. Рослинні жири (рослинні олії) не містять вітамінів, але до їхнього складу входять так звані ненасичені жирні кислоти, які також необхідні для росту і розвитку дитини.

Однак перегодовувати жирною їжею не слід. Надлишок жиру затримує виділення травних соків, знижує і порушує процес травлення. Бажано, щоб у молочній і м'ясній їжі дитина одержувала приблизно однакову кількість білків і жирів і до того ж 10—15 г рослинних жирів на день.

Вуглеводи — це цукор, крохмаль і клітковина. Цукор (крім рафінаду, піску та ін.) знаходиться в овочах, фруктах, ягодах і молоці у вигляді так званого молочного цукру. Крохмаль міститься в хлібі й інших борошняних виробах, у картоплі і крупах. Цукор легко і швидко засвоюється. Крохмаль же в процесі травлення сам перетворюється на цукор і лише тоді надходить у кров. Таким чином, крохмаль дає можливість організму одержувати цукор поступово, протягом тривалого часу. Тому харчування дитини треба будувати таким чином, щоб основна маса вуглеводів (приблизно 75 %) надходила з хліба, крупи, картоплі у вигляді крохмалю.

Раціон дитини повинен містити вуглеводів у 4 рази більше, ніж білків і жирів. Таке співвідношення між білками, жирами і вуглеводами в добовому раціоні, як 1:4 — є найбільш правильним для повноцінного харчування. Клітковина майже не засвоюється організмом і потрібна для кращого просування їжі по кишковому тракту. У зв'язку з цим корисно давати дітям житній хліб, пшеничний хліб з борошна грубого помoлу, різні каші, овочі, фрукти.

Добре відомо, яке значення для нормального розвитку дитячого організму мають вітаміни. Вони сприяють поліпшенню обміну речовин. Недостатня кількість вітамінів у їжі призводить до виникнення тяжких захворювань. Багатим джерелом мінеральних солей і вітамінів є овочі, фрукти, ягоди, які треба давати дітям по можливості в сирому вигляді, а їхні соки додавати в готові страви. У зимові і весняні місяці овочі і фрукти втрачають частину вітамінів. Заповнюється ця нестача вітамінними препаратами.

Дуже велике значення мають різноманітність їжі і режим харчування.

За матерілами "Сучасної енциклопедії виховання дитини"

 Як правильно загартовувати дітей
 Сили природи — прекрасні засоби загартовування організму, тільки треба вміти ними користуватися. Звичайно ж, не можна вимагати від дітей, щоб вони діяли «по науці», рахували хвилини свого перебування у воді, на сонці. Вони купаються і загоряють насамперед тому, що їм весело і приємно. Але задача батьків — простежити за тим, щоб діти не зловживали перебуванням у воді, на сонці, на свіжому повітрі, щоб ці сили природи принесли користь дитині, загартували її організм, зробили його міцним, витривалим і сильним.

Загартовування треба починати з перших днів життя дитини і проводити його систематично, кожного дня. Починати і припиняти — значить, тільки шкодити здоров'ю. Загартовувати треба поступово, щоразу трохи змінюючи температуру води, повітря, а також тривалість процедури. Приступаючи до загартовування, слід порадитися з лікарем.

Щоденні прогулянки в будь-яку погоду, сон на свіжому повітрі або при відкритій кватирці, ігри і спортивні заняття по можливості не в закритому приміщенні, повітряні ванни — все це благотворно впливає на здоров'я дитини, зміцнює її організм.

Сонце — теж добрий друг дитячого здоров'я: воно поліпшує обмін речовин, склад крові, вбиває мікроби. Але воно дуже суворий друг. Тривале перебування на сонці призводить до перегріву (тепловий удар), викликає сильні опіки найбільш чутливих ділянок шкіри. При цих опіках у дитини температура іноді піднімається до 40 °С. Може розвинутися недокрів'я, загостритися раніше перенесене захворювання. Час перебування на сонці потрібно дозувати: від 5 хвилин до ЗО—40 хвилин, поки не з'явиться рівна засмага. Не треба, щоб дитина загоряла лежачи, «як мама»,— нехай вона грається, рухається. Голова в неї повинна бути покрита. Не слід приймати сонячні ванни на голодний шлунок або відразу після їжі. Найбільш придатний час для загоряння — перша половина дня, коли сонце посилає багато ультрафіолетових променів.

Загартовування організму водою починають зазвичай з обтирання. Рукавичкою, змоченою водою, обтирають шию, руки, груди, спину, ноги. Потім розтирають сухим рушником до легкого почервоніння шкіри. Початкова температура води для однорічних дітей повинна бути близькою до температури тіла — близько 36 °С, для інших — близько 34 °С. Кожні два-три дні температуру можна знижувати на 1 °С, довівши її до кімнатної, а то і нижче. Після того як організм звикне до обтирань, можна переходити до обливань і душів, дотримуючись при цьому такої ж послідовності.

Купання — це такий засіб загартовування, коли на організм дитини діють відразу і вода, і повітря, і сонце. Діти дуже люблять купатися. Але потрібно уважно стежити за тим, щоб дитячий організм не переохолоджувався. Спочатку дозволяється бути у воді 4—5 хвилин, згодом — до 20 хвилин. Важливо враховувати вік дитини і стан її здоров'я. Найбільш приємна водна процедура — плавання. Древні римляни говорили про людину, яку не поважали: він не вміє ні читати, ні плавати. Так, ця наука знадобиться в житті, і треба допомогти дитині оволодіти нею. Плавання тренує серце, легені, майже всі м'язи тіла.

При будь-якому загартовуванні необхідно стежити за здоров'ям дитини, припиняти процедуру при найменших ознаках нездужання, а відновивши, робити в такій же послідовності і поступовості, що й у перший раз. 
За матеріалами «Сучасної енциклопедії виховання дитини»

 Безпека в Internet (відео)